Vaha - Саме Ти

Ця роздвоєність вже не лякає, в ній нестримний натхненний плин.
Так буває душа втікає, заплітаючи в коси полин.
Захлинаєшся на бездоріжжі, не приховуєш пустоти.
І страшить, що у цім безмежжі мало місця для самоти.
Самоти. Самоти. Самоти. Саме ти.
Зупинитися б на хвилину, озирнутися б навпаки.
Крізь засмаглі свої руїни, щоб самого себе знайти.
Ти не стій біля моїх вікон, не приховуй мене від дощу
Ця роздвоєність не до віку, я до тебе сама прилечу.
Прилечу. Прилечу. Прилечу.
Ця роздвоєність вже не лякає. В ній нестримний натхненний плин.
Так буває душа втікає, заплітаючи в коси полин.
Захлинаєшся на бездоріжжі, не приховуєш пустоти.
І страшить, що у цім безмежжі мало місця…